Стаття 26. Довірча власність
Довірчою власністю за цим Законом є особлива форма договірних майнових відносин, яка регулює розпорядження платежами за іпотечними активами, переданими установником у володіння, користування і розпорядження управителю.
Управитель відповідно до цього Закону є довірчим власником іпотечних активів.
Право довірчої власності управителя обмежено установником.
Іпотечні активи передаються у довірчу власність управителю на підставі договору, укладеного у письмовій формі між установником та управителем. Цей договір засвідчує право довірчої власності управителя на такі іпотечні активи та встановлює обмеження цього права власності.
Стаття 27. Особливості виникнення довірчої власності на іпотечні активи
Особа, яка визнала умови інформації про випуск іпотечних сертифікатів участі, стає власником таких сертифікатів за умови сплати коштів за них та укладення договору про придбання іпотечних сертифікатів участі, в якому вона встановлює управління іпотечними активами або приєднується до установника управління іпотечними активами.
Іпотечні активи, що знаходяться у власності емітента сертифікатів участі, яка виникла у нього з моменту реформування основного зобов’язання в іпотечні активи відповідно до вимог цього Закону або придбання іпотечних активів, з моменту реєстрації звіту про випуск сертифікатів участі переходять у довірчу власність управителя.
Умови управління іпотечними активами, обмеження права довірчої власності та порядок виконання зобов’язань емітента встановлюються емітентом в інформації про випуск сертифікатів та у договорі про придбання іпотечних сертифікатів.
Обмеження права довірчої власності обумовлюють зобов’язання управителя щодо розпорядження платежами в інтересах власників сертифікатів.
У разі, якщо емітент після реєстрації інформації про випуск сертифікатів приймає рішення про внесення змін до цієї інформації, ці зміни мають бути надруковані у тому ж друкованому засобі масової інформації, в якому була розміщена інформація про випуск сертифікатів.
Одночасно з цим емітент направляє цю інформацію до Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку.
Іпотечні активи, що знаходяться у власності емітента сертифікатів з фіксованою дохідністю, яка виникла у нього з моменту реформування основного зобов’язання в іпотечні активи відповідно до вимог цього Закону або придбання іпотечних активів, переходять у довірчу власність управителя відповідно до договору управління іпотечними активами, укладеного між емітентом та управителем.
Управитель не може відповідати за своїми боргами іпотечними активами, які знаходяться у нього в управлінні, та не має права використовувати ці активи для забезпечення виконання власних зобов’язань.
Стаття 28. Мета управління іпотечними активами
Метою управління іпотечними активами є отримання доходу власниками сертифікатів відповідно до умов інформації про їх випуск.
Стаття 29. Суб’єкти управління іпотечними активами
Суб’єктами управління іпотечними активами за цим Законом є установник та управитель.
При випуску сертифікатів з фіксованою дохідністю установником виступає емітент.
При випуску сертифікатів участі установником довірчої власності виступають власники сертифікатів участі даного випуску. Суб’єкти управління іпотечними активами взаємодіють між собою на підставі договорів з дотриманням вимог цього Закону.
Стаття 30. Об’єкти управління іпотечними активами
Об’єктом управління за цим Законом є іпотечні активи, які передані установником у довірчу власність управителя.
Стаття 31. Встановлення управління іпотечними активами
Управління іпотечними активами здійснює фінансова установа відповідно до вимог цього Закону на підставі укладених договорів з іншими суб’єктами управління такими активами для забезпечення виконання зобов’язань емітента перед власниками сертифікатів.
Фінансова установа, яка має намір стати емітентом, зобов’язана:
– розробити фінансову модель перетворення платежів, що надходять за іпотечними активами, у виплати за сертифікатами;
– визначити вимоги до іпотечних активів та порядок розпорядження платежами;
– прийняти рішення та підготувати інформацію про випуск сертифікатів;
– сформувати або придбати іпотечні активи;
– визначити банки, які будуть виконувати функції керуючих іпотекою, якщо емітент не здійснює ці функції самостійно;
– визначити повноваження управителя, якщо емітент передає іншій особі функції розпорядника платежами;
– подати для державної реєстрації інформацію про випуск сертифікатів;
– організувати взаємодію суб’єктів управління іпотечними активами.
Стаття 32. Взаємодія суб’єктів управління іпотечними активами
Особливості взаємодії суб’єктів управління іпотечними активами визначаються відповідно до цього Закону в залежності від обраної емітентом фінансової моделі перетворення платежів, що надходять за іпотечними активами, у платежі за сертифікатами.
Такі моделі можуть передбачати випуск сертифікатів з фіксованою дохідністю або сертифікатів участі.
Модель, за якою випускаються сертифікати участі, передбачає, що власники сертифікатів передають управителю іпотечні активи у довірчу власність.
Модель, за якою випускаються сертифікати з фіксованою дохідністю, передбачає, що власником іпотечних активів є емітент.
Фінансова установа, яка відповідно до цього Закону є емітентом та одночасно — кредитодавцем за договорами про іпотечний кредит, зобов’язання за якими реформовані в іпотечні активи, є розпорядником платежів, які надходять за іпотечними активами.
Розпорядження платежами здійснюється з метою виконання емітентом своїх зобов’язань перед власниками сертифікатів.
Розпорядження платежами передбачає:
– забезпечення в достатніх обсягах своєчасних надходжень грошових коштів за іпотечними активами;
– обслуговування іпотечних активів або контроль за діяльністю керуючих іпотекою;
– своєчасний розподіл платежів, які надходять за іпотечними активами, між власниками сертифікатів відповідно до умов інформації про їх випуск;
– проведення своєчасної заміни частин іпотечних активів відповідно до цього Закону.
Емітент сертифікатів участі може укласти з фінансовою установою, яка відповідає вимогам цього Закону, угоду та передати цій установі функції довірчого власника. Така фінансова установа стає довірчим власником та управителем. При цьому емітент сертифікатів участі продовжує виконувати свої зобов’язання перед власниками сертифікатів відповідно до інформації про випуск сертифікатів.
Емітент сертифікатів участі або його управитель може укласти з одним або декількома банками, які відповідають вимогам цього Закону, договір доручення про обслуговування іпотечних активів. У такому разі ці банки стають повіреними за договорами доручення, керуючими іпотекою та іпотекодержателями.
Емітент сертифікатів з фіксованою дохідністю може самостійно виконувати функції розпорядника платежами за іпотечними активами або довірити виконання цих функцій іншій фінансовій установі відповідно до цього Закону. Розпорядник платежами може доручити виконання функцій керуючого іпотекою одному чи декільком банкам.
Кошти, отримані управителем для здійснення платежів за сертифікатами, підлягають передачі власникам цих сертифікатів, за винятком коштів, спрямованих на виплату винагороди управителю.
Стаття 33. Обслуговування іпотечних активів
Фінансова установа, яка відповідно до цього Закону розподіляє платежі за іпотечними активами, відповідно до положень інформації про випуск сертифікатів має самостійно здійснювати обслуговування іпотечних активів або укласти з одним або декількома банками договір доручення про обслуговування іпотечних активів.
Обслуговування іпотечних активів керуючий іпотекою здійснює як повірений розпорядника платежів.
Обслуговування іпотечних активів полягає у виконанні таких функцій:
– контроль за своєчасною сплатою боржниками платежів за договорами про іпотечний кредит;
– отримання на користь кредитодавця платежів за договорами про іпотечний кредит;
– розподіл отриманих платежів за договорами про іпотечний кредит між власниками сертифікатів у разі, якщо керуючий іпотекою є розпорядником платежів;
– перерахування розпоряднику платежів загальної суми платежів за договорами про іпотечний кредит для подальшого розподілу таким розпорядником цих коштів між власниками сертифікатів у разі, якщо керуючий іпотекою не є розпорядником платежів;
– здійснення заходів щодо примусового стягнення платежів за договором про іпотечний кредит та щодо звернення стягнення на предмет іпотеки;
– здійснення заходів щодо виконання боржниками їх зобов’язань за договорами про іпотечний кредит, реформованими в іпотечний актив;
– здійснення інших дій з метою виконання зобов’язань перед емітентом та власниками сертифікатів.
Керуючий іпотекою повідомляє емітента, а емітент зобов’язаний повідомляти власників іпотечних сертифікатів про хід обслуговування іпотечних активів.
Керуючий іпотекою, який є іпотекодержателем, може здійснювати будь-які юридичні та фактичні дії щодо іпотек, передбачені в інформації про випуск сертифікатів.
Керуючий іпотекою не має права передавати іпотеки, що становлять іпотечний пул, у наступну іпотеку для забезпечення зобов’язань третіх осіб або власних зобов’язань.
Керуючий іпотекою самостійно і від свого імені здійснює стосовно боржників за договорами про іпотечний кредит, зобов’язання за якими входять до складу консолідованого іпотечного боргу, усі передбачені законодавством юридичні та фактичні дії щодо обслуговування цих зобов’язань.
Кошти, отримані керуючим іпотекою за іпотечними активами, підлягають передачі розпоряднику платежів, за винятком коштів, спрямованих на виплату винагороди керуючому іпотекою.
Стаття 34. Вимоги до управителя та керуючого іпотекою
Управителем може бути:
– банк, який має дозвіл Національного банку України на виконання операцій з довірчого управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;
– інша фінансова установа, якщо вона відповідає вимогам, встановленим спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.
Управитель несе відповідальність за:
– дотримання визначених установником процедур управління іпотечними активами;
– дотримання комерційної таємниці щодо власників сертифікатів.
Керуючим іпотекою може бути банк, який задовольняє такій вимозі: загальний обсяг заборгованості за договорами про іпотечний кредит, наданими цим банком у національній валюті, які можуть бути реформованими у консолідований іпотечний борг, становить суму, еквівалентну не менше ніж 5 мільйонам євро за курсом Національного банку України.
Керуючий іпотекою відкриває рахунок для здійснення операцій з обслуговування іпотечних активів у своєму балансі.
Якщо управитель є небанківською установою, він відкриває рахунок для здійснення операцій з управління іпотечними активами в обслуговуючих банках.
Якщо управитель є банком, він відкриває такий рахунок у своєму балансі.
Стаття 35. Заміна розпорядника платежами
За рішенням суду або за ініціативою емітента іпотечні активи можуть бути передані в управління особі, яка відповідає вимогам цього Закону та стає управителем, з переходом до неї всіх зобов’язань щодо власників сертифікатів.
У такому разі емітент зобов’язаний:
– протягом 5 робочих днів з моменту виникнення підстав для припинення управління іпотечними активами оприлюднити у друкованих засобах масової інформації відомості про виникнення підстав для призначення або заміни управителя і визначити термін для дострокового погашення сертифікатів, який не може бути більшим 30 днів з дня опублікування такого повідомлення;
– протягом визначеного терміну прийняти від власників сертифікатів вимоги щодо дострокового погашення сертифікатів;
– протягом 60 днів з дня опублікування повідомлення про виникнення підстав для призначення або заміни управителя у разі відсутності вимог про дострокове погашення сертифікатів або при обсязі пред’явлених до погашення сертифікатів менше 50 відсотків від загального обсягу випуску передати активи, що є забезпеченням випуску сертифікатів участі, новому управителю;
– якщо пред’явлено до погашення більше 50 відсотків від загального обсягу випуску, погасити всі сертифікати випуску та здійснити таке погашення пред’явлених власниками сертифікатів протягом 90 днів з дня опублікування цього повідомлення.
Стаття 36. Припинення управління іпотечними активами
Управління іпотечними активами може бути припинено у разі:
– виконання усіх зобов’язань перед установником;
– анулювання дозволу емітенту сертифікатів участі на здійснення діяльності з управління іпотечними активами, при цьому протягом трьох місяців з моменту прийняття рішення про анулювання такого дозволу його права та обов’язки не передані іншій особі, яка буде виконувати функції управителя;
– прийняття рішення про добровільну ліквідацію емітента сертифікатів участі, при цьому протягом трьох місяців з моменту прийняття такого рішення права та обов’язки не передані іншій особі, яка буде виконувати функції управителя;
– набуття чинності рішенням суду про припинення управління іпотечними активами.
Якщо інформацією про випуск сертифікатів передбачена можливість відмови емітентом сертифікатів участі від управління іпотечними активами, а також можливість відмови передати функції управителя іншій особі, то управління іпотечними активами може бути припинено.
У випадках припинення управління іпотечними активами, передбачених цією статтею, емітент сертифікатів участі здійснює дострокове погашення іпотечних сертифікатів участі.
Емітент або його управитель можуть виконувати функції керуючого іпотекою лише за умови їх відповідності вимогам до керуючого іпотекою, визначених статтею 34 цього Закону.
Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»
Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»Розділ II. РЕФОРМУВАННЯ ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ ІПОТЕЧНИХ АКТИВІВ
Розділ III. ІПОТЕЧНІ СЕРТИФІКАТИ
Розділ IV. ПРОЦЕДУРА ЕМІСІЇ ІПОТЕЧНИХ СЕРТИФІКАТІВ
Розділ V. ДОВІРЧА ВЛАСНІСТЬ І УПРАВЛІННЯ ІПОТЕЧНИМИ АКТИВАМИ
Розділ VI. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ЗА СЕРТИФІКАТАМИ
Розділ VII. ВИМОГИ ДО ЕМІТЕНТІВ ІПОТЕЧНИХ СЕРТИФІКАТІВ
Розділ VIII. ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД І РЕГУЛЮВАННЯ ІПОТЕЧНОГО КРЕДИТУВАННЯ ТА ЕМІСІЇ ІПОТЕЧНИХ СЕРТИФІКАТІВ