Однією із найактуальніших проблем сучасної української молоді є забезпечення її власним житлом. Вирішити самостійно „квартирне” питання, в силу складної соціально-економічної ситуації та дорожнечі житла, багатьом молодим людям надзвичайно важко. Це є однією із причин демографічної кризи в Україні. Тому держава, яка дбає про власне майбутнє, повинна допомогти вирішити цю складну ситуацію перед якою опинилася молодь.
Однією із найактуальніших проблем сучасної української молоді є забезпечення її власним житлом. Вирішити самостійно „квартирне” питання, в силу складної соціально-економічної ситуації та дорожнечі житла, багатьом молодим людям надзвичайно важко. Це є однією із причин демографічної кризи в Україні. Тому держава, яка дбає про власне майбутнє, повинна допомогти вирішити цю складну ситуацію перед якою опинилася молодь.В Україні на загальнодержавному рівні діють два механізми, покликані посприяти вирішенню „квартирного” питання молоді. Це – державне пільгове кредитування та часткова компенсація відсоткової ставки кредитів комерційних банків. Якщо перший механізм в силу об’єктивних та не зовсім причин, був і залишається важкодоступним для більшості молоді, то останній, до недавнього часу, був доволі дієвим і реальним способом поліпшення житлової проблеми для багатьох молодих сімей та одиноких молодих громадян. Але з кінця минулого року виникла ситуація, яка примушує зовсім по-іншому подивитися на дане питання та має всі шанси перерости в гучний скандал на кшталт сумнозвісної „Еліти Центр”. Ото ж про все по-порядку.
Механізм часткової компенсації відсотків за кредитами, що надаються комерційними банками молоді на будівництво і придбання житла визначає відповідний Порядок, затверджений Постановою Кабміну від 04.06.2003р. №853. Розглянемо дію механізму на прикладі придбання житла.
Після етапу реєстрації в регіональному управлінні Держфонду сприяння молодіжному житловому будівництву кандидат обирає помешкання, яке бажає придбати. І регіональне відділення Фонду видає особі довідку про відповідність умовам Постанови із зазначенням адреси даного житла для пред’явлення в комерційний банк. Банки-партнери, які працюють за даною програмою, визначені Держфондом. Позичальник із їх числа (на сьогодні це 21 КБ) самостійно вибирає установу, в якій бажає отримати кредит.
Отримавши кредит і придбавши помешкання, молода людина подає у регіональне відділення пакет необхідних документів. Фонд, розглянувши документи, підписує із кандидатом договір про часткову компенсацію відсоткової ставки і після цього перераховує щомісячно визначену суму на його рахунок. Тут слід звернути увагу на те, що термін, протягом якого повинен бути підписаний даний договір, законодавством не визначено. А позичальник, не залежно від цього, сплачує відсотки комерційному банку за користування кредитом в повному обсязі. Але це лише „маленький” недолік порівняно із тим, що відбувається з програмою компенсації.
За такою схемою часткової компенсації відсотків Держфонд і надавав допомогу молоді протягом двох попередніх років. Так, у 2004 році було укладено 1143 договори , а в 2005 – 15800. Але вже в середині минулого року почала накопичуватися заборгованість держави перед позичальниками. І тим не менше Фонд продовжував надавати довідки та підписувати договори. Ось як прокоментував цю ситуацію керівник установи Валерій Омелянчук: „До листопада 2005 р. асигнувань було достатньо, гроші в бюджеті були. Згодом вони були вичерпані, і з грудня ми припинили укладати нові договори з позичальниками” (видання БИЗНЕС №29(704) від 17.07.2006р.).
Саме з 1 грудня 2005 року регіональні відділення, згідно з рішенням голови Правління Фонду від 29.11.2005р., припинили видавати довідки про відповідність вимогам Постанови, а з 7 грудня приймати документи для укладання договорів. Значна кількість осіб, отримавши довідки (термін дії яких не зазначався), не встигла придбати житло до вказаної дати. В листі державного органу банкам зазначалось, що з такими позичальниками договори про компенсацію укладатимуться у 2006 році. Але можна констатувати, що цього так і не сталося. Близько півроку працівники регіональних відділень Фонду всіляко відмовлялись приймати документи навіть для розгляду. І лише віднедавна документи приймаються, що, зрозуміло, зовсім не гарантує укладення в подальшому договорів. Досі діє мораторій.
Дану ситуацію не оминула своєю увагою Рахункова палата Україна. В результаті здійснення перевірки діяльності Державного Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву було виявлено ряд порушень. Серед іншого наголошується на тому, що Фондом здійснено у 2005 році неконтрольоване укладання договорів на часткову компенсацію без будь-яких економічних розрахунків. Відмічається також відсутність з боку держави гарантій виконання взятих зобов’язань. Потреба Фонду в бюджетних коштах на 2006 рік для виконання зобов’язань перед позичальниками складає щонайменше 120 млн. грн., що вдвічі більше уточнених річних призначень на цю мету.
Певні сподівання покладалися на держбюджет 2007 року. Але в законопроекті передбачено на дані цілі кошти в розмірі лише 103,2 млн. грн., що не дає можливості провести Фондом розрахунки за вже чинними договорами, не кажучи про укладання нових. І жоден із депутатів під час розгляду проекту бюджету не звернув увагу на дане питання, навіть заради самореклами серед молоді, використавши трансляцію засідання. То ж у вирішення проблеми з боку нової „старої” влади віриться слабо.
А тисячі молодих сімей, які розраховували на підтримку держави, змушені сплачувати кредит в повному обсязі без обіцяної компенсації. Сума із щомісячного сімейного бюджету виходить чи мала в залежності від умов кредитування. Часткова ж компенсація суттєво б сприяла покращенню справ.
Держфонд же розробив проект нових правил щодо реєстрації кандидатами на отримання компенсації відсотків і подав їх на розгляд Кабміну. Ці зміни можуть звести нанівець і без того примарні шанси великої частини позичальників на отримання компенсації.
Справа в тому, що пропонується зазначити обов’язковою умовою перебування молодої людини на квартобліку, чого не передбачено діючими досі нормами. Не буду оцінювати доцільність наявності такої вимоги в принципі. Зазначу лише, що серед позичальників є велика кількість молодих людей, які не відпадають цій нормі.
Зрозуміло, що нововведення не стосуватиметься осіб з якими договори вже укладені. Але як це відіб’ється на тих, хто отримав довідку про відповідність умовам, придбав житло, сплачує чималі відсотки за кредитом і очікує на укладання договору про часткову компенсацію? На це питання автору статті недавній керівник одного з регіональних відділень Фонду зазначив, що в такому випадку всі, хто не підписав договорів на часткову компенсацію втратять статус кандидатів незалежно від того, отримували вони такі довідки чи ні. Працівники Фонду запевняють, що дія цієї норми не матиме зворотної сили. Але, оцінивши обсяг коштів, що передбачаються в проекті Держбюджету, висновок напрошується сам по собі.
В разі ж негативного для кандидатів рішення Кабміну можна розраховувати на оскарження цих дій в суді. Посилаючись, зокрема на ч. 3 ст. 22 Конституції України, де зазначено, що „при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод”. Але не має впевненості, що дана справа може бути виграшною для позивачів. На це є ряд як суб’єктивних, так і об’єктивних, юридичних причин. Слово за Кабміном, який може не допустити погіршення і без того складної ситуації лише одним рядком друкованого тексту.
Також слід відзначити, що в деяких банках кредитування молоді здійснювалось за пільговими відсотковими ставками. Але у випадку не підписання протягом певного терміну договору щодо компенсації відсоткової ставки із Фондом, позичальник переходить на загальні умови кредитування. Тобто такі молоді люди змушені платити більше.
Традиційне питання: хто винен і що робити? Чому досі не зроблено висновків із ситуації і не покарано винних, а молодь не отримує обіцяної допомоги? Не хочеться вірити в елементарну некомпетентність осіб, покликаних здійснювати державну молодіжну політику. І ще менше хочеться думати, що це була заздалегідь спланована акція із отриманням чималих прибутків зацікавленими в цьому процесі суб’єктів. Реклама про доступне молодіжне кредитування рясніла всюди. Завдяки цьому банки, ріелтери, страховики та інші працівники ринку нерухомості отримували великі прибутки від надання послуг довірливій молоді. Держава в особі „як завжди, невідомих” чиновників, можна сказати, просто „кинула” молодь, вчинивши як звичайнісінькі шахраї.
Оцінити діяльність української влади щодо вирішення питання забезпечення молоді житлом, можна одним із постулатів теоретичної мерфології – „Будь-яке вирішення створює нові проблеми”.
Особливо цинічно на цьому фоні звучать слова про успішну молодіжну політику в Україні та „щирі” вітання з нагоди різноманітних молодіжних свят. „Не словом, а ділом”, панове!
Молодь потрохи звикає, що розраховувати в Україні можна тільки на власні сили і не вірити в обіцянки можновладців. Благо, влада своєю діяльністю постійно переконує у правильності такої позиції. А тому, у випадку не розв’язання описаної проблеми, можна очікувати рішучих і активних дій з боку потерпілої молоді. А це тисячі сімей по всій країні. Запобігти можливому конфлікту час та ресурси у влади і ще є, але чи є бажання?
Автор – Ярослав Макітра
Источник – http://www.govori.info