Куди сьогодні піти зі своїми кревними гривнями і скільки квадратних метрів житла можна за них придбати?

Куди сьогодні піти зі своїми кревними гривнями і скільки квадратних метрів житла можна за них придбати?Навіть коли на ринку житлового будівництва в Україні цілковитий штиль, в АТ “Рівнебуд” знають конкретні відповіді на ці запитання. Адже тут і сьогодні зводять сучасне комфортабельне житло, вартість квадратного метра якого не перевищує 3,5 тисячі гривень (так-так, гривень!) навіть в обласному центрі. Щоправда, зводять не стільки, як хотілося б, і не скільки, власне кажучи, як могли б…

КРАЩЕ СИНИЦЯ В РУКАХ…

На столі у голови правління однієї з найпотужніших будівельних організацій області АТ “Рівнебуд”, яке цими днями відзначило 65-річчя створення, Олександра Люльчика -Указ Президента “Про заходи щодо будівництва доступного житла в Україні та поліпшення забезпечення громадян житлом”:

– Указ, зокрема, передбачає напрацювання спеціального законопроекту про будівництво доступного житла і державні видатки на зведення такого житла в обсязі не менше, ніж піввідсотка валового внутрішнього продукту, а також розвиток іпотечного кредитування… З’явився він півтора року тому, – розмірковує Олександр Люльчик. – Але якщо цього не було зроблено до кризи, то на що чи на кого сподіватися людині сьогодні? Так, лише на себе. Отож, поки держава “шукає гроші” на доступне житло, ми діємо. Скажімо, в 62-квартирному будинку на вулиці княгині Ольги, 10-а, другому, який ми зводимо за новою моделлю, вільних квартир уже немає, там нині активно працює кран.

Фірма “Рівнебуд” виступила засновником кооперативу “Міськжитлобуд – ХХІ”. До його складу увійшли медики, освітяни, будівельники, які сподівалися не на “паперові доступні” квадратні метри від держави, а розраховували на власні порівняно невеликі заощадження. Людям одразу пояснили, що споруджується некомерційне житло, вартість квадратного метра якого не перевищуватиме державних будівельних норм. Адже на той час уже мали дві земельні ділянки, безоплатно виділені під забудову міськвиконкомом. Другий суттєвий фактор здешевлення квадратного метра – використання переважно місцевих матеріалів, насамперед, цегли, які поки що не здорожчали. Попередньо член кооперативу вносить 10 відсотків вартості майбутньої квартири. А далі щомісяця оплачує виконані роботи, так би мовити, за фактом. За такою схемою за неповний рік зведено 29-квартирний будинок, витримавши і терміни будівництва, й заявлену ціну квадратного метра – 3,4 тис. грн. Лише на цьому будинку освоєно 11,5 млн грн, сплачено близько 3 млн грн податків до міської скарбниці, створено 100 робочих місць для будівельників. У жовтні минулого року щасливі новосели отримали ключі від квартир. Краще, як мовиться, синиця в руках, аніж журавель у небі.

– Ми цілком задоволені: маємо власну економічну дахову котельню, ліфт, подібного до якого досі не було в області, алюмінієві вітражі зовнішнього фасаду, теплі стіни, високі (триметрові) стелі, великі кухні, – розповідає мешканка будинку член кооперативу Оксана Турчинська. – До того ж, за комунальні послуги платимо чи не вдвічі менше, ніж сусіди з жеківських будинків. А все тому, що будівельники не поскупилися на технології.

… А ФОРС-МАЖОР ВІДМІНЯЄТЬСЯ

Будинок, про який розповідав голова правління, планують ввести в експлуатацію наприкінці цього року. Але навіть якби (тьху-тьху!) стався якийсь форс-мажор, і недобудована споруда – це теж власність кооперативу: адже кожен заплатив лише за фактично виконані роботи. Старша медсестра кардіологічного відділення центральної міської лікарні член кооперативу Ольга Шевчук чи не щотижня навідується на будівництво: другий поверх, де буде її трикімнатна квартира площею 82 квадратних метри, вже давно зведений.

– Ми забрали з банку сімейні заощадження і вирішили збудувати житло, яке нас цілком задовольняє: високі стелі, індивідуальне опалення кожної квартири, оплата – за фактом. Молимося лише, щоб нічого не зашкодило нашим планам, -стукає по дереву жінка.

Втім, підтримка нової міської влади убезпечить і замовників, і генпідрядника від будь-яких форс-мажорів. Міський голова Рівного Володимир Хомко – палкий прихильник розвитку ринку житлового будівництва.

– Нині ми визначаємося з майданчиками для зведення ще трьох будинків так званим кооперативним методом. Упевненість у його перспективності вселяє хоча б те, що жоден із 62 забудовників на вул. княгині Ольги не вийшов із кооперативу через фінансові труднощі. Через недовіру до банків люди хочуть надійно вкласти свої заощадження і разом з тим вирішити свої житлові проблеми, – вважає Володимир Хомко. – Наше завдання – залучити кошти в розвиток будівельної індустрії міста під гарантії міської влади, яка до людей найближче. Якби держава спрямовувала хоча б частину (скажімо, 30 відсотків) коштів від вартості ось такого, кооперативного житла, до органів місцевого самоврядування, то вони автоматично ставали б співвласниками цього житла. А людина, відповідно, узагалі сплачувала б 70 відсотків його вартості. Водночас влада могла б контролювати, щоб до кооперативу не потрапили люди, які купують квартири для перепродажу. Це буде перше житло для сімей, що його потребують. Якщо ж людина захоче розширитись, вона може або викупити у влади її частку, або ж міська влада компенсує їй вартість 70-відсоткового паю і заселить черговика.

– Це саме той шлях, яким нам потрібно йти: відновити довіру людей до влади через місцеве самоврядування, яке стане своєрідним гарантом отримання кооперативного житла, – каже голова кооперативу “Міськжитлобуд-ХХІ” Віктор Дмитрук. -Якщо ми – європейська держава, то не треба нам приватизації гуртожитків, на яку нині зроблено ставку, – людей, навпаки, потрібно виселяти з цих радянських гетто!

– Там, де гуртожитки можна реконструювати під повноцінне житло, це, безперечно, треба робити. І ми такий досвід маємо. Два колишніх гуртожитки нашої фірми на вулиці Віденській у Рівному, комунальний гуртожиток на вулиці Морозенка в Дубно ми реконструювали під сучасне житло економ-класу. В інших випадках гуртожитки треба зносити і виділяти людям земельні ділянки під забудову з недорогою інфраструктурою, – додає Олександр Люльчик. – І люди, повірте, дадуть собі раду, вкладаючи кошти в будівництво так званих соціальних містечок за 10-20 кілометрів від обласних центрів. Такі будиночки котеджного типу не потребують ані централізованого водопостачання (завдяки сучасним технологіям індивідуальні свердловини чудово замінять водопроводи), ані дорогих газових мереж: надлишок електроенергії в державі можна використати на електроопалення.

Якби влада на місцях пішла назустріч територіальним громадам і виділяла рівнебудівцям не золоті, а доступні майданчики під забудову, вони могли б зводити до 200 квартир (4-5 будинків) у рік лише на Рівненщині. Більше поки що ні -через нестачу обігових коштів. Між тим, навіть 5 будинків -це щонайменше 500 робочих місць для будівельників, стабільна (хоч і не захмарна) заробітна плата, надходження до бюджетів різних рівнів, розвиток місцевої будівельної індустрії та суміжних галузей і, що найголовніше, конкретне розв’язання проблеми житла в період кризи.

Експерти стверджують, що на руках у людей нині є близько 70 мільярдів доларів та 180 мільярдів гривень заощаджень. Якщо в умовах недовіри до банків не запропонувати ефективної моделі їх використання, гроші, певна річ, поїдуть за межі країни. А разом із ними – нові робочі місця та бюджетні надходження.

Натомість за два роки рівненський житловий кооператив “Міськжитлобуд-ХХІ” залучив від населення 23 мільйони гривень, які активно працюють на розвиток економіки області. Рівнебудівці ж переконалися: найнадійніші інвестори -представники територіальної громади, які люблять своє місто і хочуть тут жити повноцінним життям. Якщо, звісно, працювати з ними чесно та відкрито.

ЩО ПОКАЗАВ ЕКСПЕРИМЕНТ

Коментар президента корпорації “Укрбуд”
Юрія Пелиха

Ситуація, що складається на ринку будівництва житла, викликає тривогу фахівців. Ми зробили відповідний аналіз. У 1996 році квадратний метр житла оцінювався у 100 доларів. З кожним роком покращувались технології, впроваджувались нові матеріали і, за економічною логікою, ціни мали зменшуватись. Але на початку 2000-х років розпочалось різке зростання ціни квадратного метра, до того ж нічим не обгрунтоване. Постало запитання: чому так відбувається? І з’ясувалось, що на будівельний ринок “поклали око” ділки і знайшли на ньому безкрайню ниву для наживи. Виникло безліч посередницьких структур між замовником і будівельною організацією. Додала оливи у вогонь і влада. Земля у нас не продається, принаймні на це накладено мораторій. Та не для всіх. Багато грошей пішло не державі, а в кишені чиновників – через побори при проходженні дозвільної системи, інші відрахування, які не стосуються безпосередньо до будівництва житла. Так було спровоковане зростання цін.

Виробники будматеріалів також доклали рук до цієї справи, почавши підвищувати вартість своєї продукції. Як наслідок, середня ціна “квадрата” в минулому році по Києву підскочила до 6 тисяч доларів при собівартості (як показує рівненський досвід) три тисячі і ціні продажу 3,5 тисячі гривень. Пояснити такий розрив економічними категоріями не можна. Але ж таким чином грабують пересічного громадянина, до того ж серед білого дня і на цілком законних підставах. Проте держава у цей процес не втручається, бо то ж, так би мовити, ринок.

Коли ми кажемо, що собівартість квадратного метра дорівнює приблизно 500 доларам, а продаємо за 6 тис., люди йдуть у банк по позику і той дає “повітряні” кредити у 5,5 тис. доларів. А те “повітря” заходить на ринок і починає рвати економіку і, зокрема, фінансову систему, провокувати інфляцію та інші негативні явища. Як наслідок ми опинились у глибокій кризі.

Навіть нефахівцю було зрозуміло, що такий ринок рано чи пізно лусне, бо він наскрізь корумпований. Але постраждали тисячі людей, які вклали гроші в “піраміди” і тепер не знають, як повернути їх назад. Для того, щоб вийти з цієї ситуації, треба або знижувати ціни на житло, або піднімати людям доходи. І поки ми не усунемо цей дисбаланс, криза в будівництві житла не закінчиться. А оскільки держава не може збільшити доходи населення до рівня штучно роздмуханих захмарних цін на житло, залишається другий вихід – зменшувати вартість “квадратів”, як це робиться в цивілізованих країнах. Скажімо, в США ціни знижені до мінімуму. В нас же вони продовжують зростати. І не лише в будівництві. Тому все завмерло в очікуванні розв’язки.

Чотири житлові будинки, зведені АТ “Рівнебуд”, практично підтвердили можливість запровадити такі механізми, які започаткували б новий ринок будівництва житла за доступними для громадян цінами. Але тут вагоме слово має сказати місцева влада, від дій якої значною мірою залежить як перспектива розвитку будівельної галузі, так і ціна житла. Кожному варто чимось поступитись – будівельникам, замовникам, владі, виробникам будматеріалів. І тоді оживуть будови, запрацюють інші галузі, бо новоселам потрібні будуть комунальні послуги, меблі, побутова техніка тощо. Треба також подбати про розвиток комунальної інфраструктури, і не за рахунок громадян, що потребують житло, а за рахунок підприємств, які продаватимуть послуги і отримуватимуть за це кошти.

Вважаю за потрібне привести у відповідність ціни на будівельні матеріали та їх перевезення. Це дасть змогу зменшити вартість квадратного метра із 3,5 тис. грн до 2,5 тис. Бо чомусь надто подорожчали пісок, щебінь, які не потребують великих енерговитрат на виготовлення. Та й ціни на нафту в світі упали до мінімальної позначки, а в нас не знижуються.

Тож треба залишити проблеми, які виникли на ринку будівництва житла, на розв’язання тих, хто їх створив, та утворити новий, вільний від паразитуючих структур ринок спорудження житлових будинків за доступними цінами. Рівненський експеримент якраз і доводить доцільність такого кроку. До речі, там у черзі на будівництво житла за таким методом стоять півтори тисячі людей. Рада корпорації “Укрбуд” провела виїзне засідання у Рівному і рекомендувала цей досвід до поширення. Зацікавленість ним вже виявили у Вінниці, Луцьку, Чернігові. Тобто процес пішов, започаткувавши втілення указу Президента України і рішень уряду щодо побудови дешевого житла.

Цей шлях дасть змогу утримати на плаву значну частину будівельного комплексу і пожвавити всю економіку, адже запрацюють гроші, що лежать у “панчохах”. Задля цього потрібно об’єднати зусилля, бо опір буде чималий: адже багато хто втратить годівницю. Рано чи пізно ми, одначе, повернемось до цього питання. Але краще вирішити його нині. Щоб не гаяти дорогоцінного часу.

Джерело – http://www.ukurier.gov.ua

  Обсудить на форуме Обсудить на форуме  Подписаться на рассылку Подписаться на рассылку  Добавить свою новость Добавить новость Версия для печати 
 Опубликовано на сайте 27.03.2009 в разделах: Все новости, Недвижимость, Строительство    ]

Реклама:

Еще в разделе:
« 
 »

 Оставьте свой комментарий:

You must be Войдите для создания комментария.


Последние комментарии:

Последние новости:
  • Як повернути частину сплачених відсотків за іпотекою. Податковий кредит.
  • Банки и застройщики. Что ждать в 2019 году?
  • Гра в іпотеку. Де і як отримати іпотечний кредит?
  • Главные нюансы и важные особенности страхования жилья
  • Національний банк затвердив перелік банків для стрес-тестування у 2019 році