Іпотечний Сталінград

Нині іпотечний кредит для більшості його власників, наче страшний сон. Платити його без затягування пасків удається одиницям. А «грудна жаба» (квартири ж, гляньте, як подешевшали!) тисне, напевно, на всіх. Як тепер гасити борги, розписані до пенсії, коли грошей ледь вистачає на найнеобхідніше? Країною крокує безробіття, долар став грошовим «делікатесом», а зарплати страждають на дистрофію.

А банки, як на зло, мають гарну пам’ять і не хочуть забувати про видані кредити. Експерти, тим часом, запевняють: примусової «депортації» боятися не варто. А ось зі здоровим сном і «бездефіцитним» сімейним бюджетом доведеться–таки попрощатися.

Врятуй квартиру… каністрою бензину

Сімферопольська родина Володимира та Джемілі Юрманових відтепер живе у постійному страху — вони бояться втратити свою квартиру й опинитися разом із дітьми на вулиці. «Річ у тім, що ми взяли кредит під заставу квартири, гроші вклали на розвиток бізнесу — на купівлю товару, — розповідає, нервово стискаючи руки, Джеміля. — Але так сталося, що на ринку, де ми торгували, влаштували пожежу, і ми втратили все, що мали. Якийсь час ми платили кредит, ходили в банк і просили: будь ласка, призупиніть нашу кредитну лінію, бо ми зараз не можемо платити. Але банк на поступки не пішов. А тут ще й ця криза… Платити зовсім немає чим. У нас у всіх масова депресія — постійні істерики. Ми просто на межі! У нас двоє дітей, син неповнолітній. А банку байдуже — тисне: платіть, бо заберемо квартиру. Погрожують, що впродовж місяця приїдуть, вивезуть усе майно і продадуть квартиру, навіть не повідомляючи про це нам. А це останнє, що у нас лишилося! З нами живе 65–річна мама. Вона сказала прямо: я накладу на себе руки — нап’юся таблеток! Чоловік узагалі сказав: у цю квартиру я нікого не пущу, куплю каністру бензину… Нехай заходять — підпалю все!..»

У Джемілі та Володимира зараз чимало колег по нещастю — у розпачі перебуває не одна українська родина, яка придбала квартиру в борг чи брала «під неї» гроші. Іпотечні кредити стали для багатьох головним болем — більшості українцям на сплату боргу тепер просто не вистачає грошей.

Не вселяє впевненості у завтрашньому дні й держава. Днями Міністерство юстиції поширило заяву про те, що банки мають право без рішення суду вилучати майно, яке є під заставою в банках, якщо громадяни не можуть розраховуватися за кредитними зобов’язаннями. Щоправда, ця норма стосується лише іпотечних договорів, укладених після 14 січня 2009 року (коли кредити на квартири вже по суті не видавали). Однак найбільш вразливі боржники інформацію сприйняли по–своєму: тепер уже точно відбиратимуть квартири без суду й слідства та викидатимуть на вулицю!

Виселяти ніхто не має права!

Досвідчені юристи заспокоюють: каністри з бензином вам не знадобляться — хіба що сталеві нерви й незламне бажання лишатися у своєму помешканні. До того ж усе залежить від того, про яку нерухомість ідеться: помешкання, де проживає родина, чи квартира, куплена «про запас» або під офіс. Якщо для боржника придбане помешкання єдине, де живе цілий табір родичів, то викинути на вулицю його власника нереально.

Закон «Про іпотеку» передбачає, що банк має право отримати у власність і продати заставне житло за рішенням суду або ж за виконавчим приписом нотаріуса (який практично завжди оскаржується у суді боржником). Обидва варіанти, запевняють фахівці, дуже складні для виконання на практиці, й можуть тривати роками. До того ж Верховна Рада збирається ухвалити законопроект про мінімізацію наслідків кризи, де одним із пунктів значиться мораторій на виселення людей з іпотечних квартир у 2009—2010 році. «Усі розмови про відбирання квартир у боржників — піар–хвиля, піднята на замовлення банків, щоб полякати тих, хто має гроші, але не хоче з ними розлучатися, — переконує відомий юрист Тетяна Монтян. — Стягнути житло в нашій державі неможливо з людини, якщо вона довго і вперто судиться. А судова тяганина триватиме як мінімум два–три роки, а то і більше, і весь цей час боржник спокійнісінько житиме собі в кредитній невиплаченій квартирі. Шизофренічна «в’ялотекучість» українського правосуддя завжди грає «за» боржників і «проти» банків. Це вам не США і не Європа, де боржник у судовому порядку вилітає зі своєї невиплаченої хати практично негайно! Це — Україна, в якій «швидке» рішення можна отримати лише за величезну суму грошей, що робить нерентабельним масове застосування цього улюбленого способу щодо неплатоспроможних іпотечників. Тому якщо людина хоче тягнути час, вона звертається до суду. І це їй прекрасно вдасться — кілька років судової тяганини гарантовано. Не кажучи про вкрай ускладнену і заплутану процедуру виконання судових рішень, пройти яку до кінця дуже важко».

Кмітливі українці, на шиях яких повисли іпотечні кредити, швидко втямили, як можна перестрахуватися: на кредитні метри прописують малолітніх дітей, переписують незаставлене майно на улюблену тещу чи свекруху — хай, мовляв, тепер спробують відібрати. До того ж Житловий кодекс передбачає: якщо людину виселяють, то мають надати й альтернативне помешкання з житлового фонду. А цим ніхто не займатиметься. «Ситуація з масовим стягненням заставних квартир виглядає нереальною, — запевняє член наглядової ради Української національної іпотечної асоціації Антон Сергєєв. — Навіщо банкам ці квартири? У них завдання не обслуговувати помешкання десь у Житомирі, а заробляти гроші».

Відбирати заставне житло банкам насправді невигідно: ринкова вартість вистражданої квартири зараз часто значно нижча від суми, яку боржник має сплатити банку. «З чим у підсумку лишиться банк? З неліквідною квартирою, у яку важко буде навіть знайти орендаторів? —запевняє Тетяна Монтян. — Банки тільки обвалять ринок, якщо викинуть на нього таку купу іпотечних квартир. А ринок нерухомості й так дихає на ладан — ніхто нічого не купує і не продає».

Більше того, банкірам не потрібні навіть добровільно «здані» квартири. І хоча на багатьох інтернет–сайтах банків можна знайти списки вилученого майна й виставленого на продаж, забирають нерухомість фінансисти неохоче, лише у крайньому разі. «Я думав добровільно віддати банку свою квартиру і відмовитися від кредиту на неї, — розповідає киянин Іван, — виявляється, не все так просто. По–перше, продаж такої квартири «з минулим» — дуже тривала процедура, яка може затягнутися надовго. До того ж квартира, яка у серпні коштувала, 160 тисяч доларів (а банком була оцінена в 190) зараз коштуватиме близько 90 тисяч доларів. Лишається, рахуйте, ще 70 тисяч доларів мого боргу. Тепер я маю надати додаткову заставу під цю суму й виплачувати цей «висяк» до пенсії».

Банки влаштовує навіть «бартер»

Переважна більшість українців, для яких настали скрутні часи, добре розуміють: якою б складною не була ситуація, виплачувати кредит таки доведеться. До того ж на невиплачене житло буде накладений арешт, а відтак жодних маніпуляцій з метрами зробити не вдасться — фактично вони й не належать вам. «Зараз боржники борються до останнього, адже втрачати іпотеку неприємно: у неї дуже багато вкладено — хоча б той же першочерговий внесок, який становить від 30 тисяч доларів, — зауважує Ірина Бутко, заступник директора з комерційних питань компанії «Європейська агенція з повернення боргів», — тому боржники шукають варіанти — зараз у банках назбиралися сотні заяв від людей, які потрапили в скрутне становище, з проханням піти на поступки».

І банки пропонують варіанти виходу. «З кожним клієнтом ми працюємо індивідуально, вивчаємо складність його ситуації, кредитну історію і пропонуємо варіанти», — розповідає Богдан Курило, працівник кредитного відділу одного з провідних банків. Найпопулярніша пропозиція — реструктурування боргу: це коли для старого кредиту змінюються умови погашення. Практично всі банки пропонують збіднілим клієнтам кредитні канікули на півроку: відстрочка, під час якої можна не платити «тіло» кредиту, а лише відсотки. Але за неї доведеться все одно заплатити — після закінчення канікул відсоткова ставка підвищиться. Пропонують боржникам перейти зі стандартної на ануітетну систему (щомісячні рівні платежі). Ще один варіант — переоформити кредит на довший строк, що дозволить зменшити щомісячні виплати, або ж перейти з валютного кредиту на гривневий (це вже більше для під страховки — на випадок подальшого падіння гривні). Пропонують також рефінансування — узяти новий кредит на інших умовах для погашення старого. «Ми можемо піти на поступки клієнтам, які платили кредит з переплатою, і дозволити не гасити його місяць–другий, але не більше», — пояснює Богдан Курило.

Вітають зараз банки і «бартерну» систему: коли депозит якогось з клієнтів зараховується як погашення кредиту боржника. Банк «Надра», наприклад, уже з 23 лютого розпочинає нову схему роботи з клієнтами: вкладники зможуть обміняти свої депозити на квартири, а боржники — погасити валютні іпотечні кредити на пільгових умовах. Переглянули банки і своє ставлення до злісних неплатників, «відсунувши» останній термін сплати кредиту, коли боржник виходить на повну прострочку.

В Україні зросла кількість суїцидів через фінансові негаразди

Однак будьмо реалістами: банки — далеко не благодійні організації. І ніколи не підуть на невигідні для себе умови. «Так, вони пропонують якісь варіанти для тих, хто не може платити кредит. Але навіть за перехід на іншу систему погашення вимагають додаткові гроші. І на цьому намагаються заробити!» — обурюється Іван. Банки підвищують відсоткові ставки, вимагають додаткову заставу і навіть забороняють своїм боржникам виїжджати за межі держави. У тому, що банкірів не надто цікавлять наші проблеми, і вони не збираються розділити з боржниками їх втрати від кризи, свідчать і офіційні дані. За даними НБУ, сумарний прибуток українських банків за результатами січня 2009 року становив 2 мільярди 500 мільйонів гривень. А це майже удвічі більше, ніж у січні минулого року. А за даними газети «Комерсант–Україна», тільки у четвертому кварталі на тлі кризи банки на підвищенні відсоткових ставок і комісій заробили стільки ж, скільки загалом за перші три квартали.

Банки не забудуть про ваші борги, не сумнівайтеся! Більшість із них звертається до колекторських компаній, які добре знаються на «вибиванні» боргів. «Колекторський бізнес — це частка фінансової діяльності. Колектор має право діяти в межах Конституції, Цивільного кодексу. І є законні підстави з боку банку — передавати третім особам роботу з боржниками, — пояснює Ірина Бутко. — Ми можемо допомогти банку розібратися з неплатником кредиту, з’ясувати ситуацію, проконсультувати боржника. Тому що у випадку, коли йдеться про добропорядного позичальника, який потрапив у скруту, — це одна ситуація, ніхто на нього тиснути не буде. Інша справа — відверті шахраї. А в нас статистика, на жаль, доводить, що 10—15 відсотків позичальників — це аферисти. Коли йдеться про звичайну людину, яка не може сплатити кредит, наше завдання — з’ясувати, у чому проблема, привести «за ручку» в банк, аби той з ним домовився. І в разі, коли нам передають справи на обслуговування, ми у будь–якому разі маємо три шляхи вирішення: перший — це спілкування по телефону, установка контакту; другий — індивідуальне спілкування (коли спеціалісти приїжджають і проводять бесіду з боржником безпосередньо). І третій — юридичне супроводження справи. Тому колектору немає сенсу «пхати пальці боржника у двері», бо справа у будь–якому разі дійде до суду».

Професійний колектор, кажуть експерти, ніколи собі не дозволяє погрожувати боржникові, ображати його чи шантажувати. Однак більшість колекторських компаній, які зараз множаться, як гриби після дощу, не гребують жодними методами. А між іншим, за словами міністра юстиції України Миколи Оніщука, діяльність колекторських фірм взагалі перебуває поза законом. Адже сьогодні немає законодавства, яке регулювало б діяльність таких фірм та передбачало процедуру ліцензування.

Про те, як працюють ці «хлопці–колектори», дуже добре знає киянка Наталя, яка віднедавна ігнорує свій іпотечний кредит: «Мені телефонують о 6–й годині ранку і запитують, чому я не сплачую кредит, приходять і спілкуються з сусідами, розповідаючи, яка я нехороша людина. Дають зрозуміти, що знають про мене все: в яку школу ходить дитина, де стоїть моя машина. Дзвонять на роботу. І цей тиск не припиняється!»

Такі методи дуже часто мають і незворотні наслідки. За даними МВС України, за останні два місяці кількість самогубств, пов’язана з фінансовими проблемами, зросла на 50 відсотків. Не останню роль у цьому відіграли й банківські кредити та методи їх вибивання. Як доказ тому — порушені три тисячі кримінальних справ проти банківських співробітників та колекторських організацій.

Кредити й надалі не платитимуть

Протидією банківському тиску стали так звані «антиколектори» — юридичні та фінансові організації, які допомагають боржникам «розрулити» ситуацію, мінімізувати штрафи, нараховані за несплату кредитів, консультують про права й відповідальність. І навіть надають охоронні послуги. Вони презентують себе як захисників інтересів позичальників і просто допомагають правильно спілкуватися з банками. Щоправда, беруть вони за свої послуги чималі гроші. І чим далі, тим популярнішими стають такі організації. Водночас в Україні діють і «антиколектори» на громадських засадах. Скажімо, відомий рух «Антибанк» щодня отримує до сотні звернень по допомогу. І вочевидь вона є дієвою, адже нещодавно керівнику «Антибанку» Віктору Коновалову невідомі спалили авто.

Тим часом, експерти не тішать прогнозами: кредити віддаватимуть з часом ще гірше. «Ситуація на ринку іпотечного кредитування набуває ознак критичності і упродовж цього року буде погіршуватися, — каже Антон Сергєєв. — Ми цілком можемо мати досить високий відсоток проблемних кредитів, що зумовлено погіршенням макроекономічної ситуації в Україні. До того ж існують дуже великі курсові ризики, адже 85 відсотків кредитів на іпотечному ринку, як відомо, видавали в іноземній валюті. І ситуація в лютому кардинально відрізнятиметься від тієї, яку ми матимемо на серпень–вересень. Динаміка буде надзвичайно негативною». Відтак і банки, і боржники кивають на державу — без її рішучих законодавчих заходів із критичної ситуації не вийти.

Колекторськими компаніями займуться «органи»

Президент України Віктор Ющенко звернувся до правоохоронних органів щодо незаконної діяльності так званих колекторських компаній, які займаються поверненням проблемних кредитів. Про це на брифінгу повідомила прес–секретар Президента Ірина Ванникова. Віктор Ющенко занепокоєний також тим, що банки передають колекторським компаніям інформацію про позичальників, у тому числі приватного характеру, розголошення якої може завдати шкоди правам та законним інтересам громадян України.

Глава держави звернувся з листами до Генерального прокурора України Олександра Медведька, міністра юстиції Миколи Оніщука, міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, в. о. голови НБУ Анатолія Шаповалова з проханням вжити заходів щодо дотримання колекторськими компаніями вимог законодавства і впорядкувати їхню діяльність.

Автор – Марина ТКАЧУК
Джерело – http://www.umoloda.kiev.ua