Перспективи випуску в Україні структурованих іпотечних облігацій

Останнім часом у засобах масової інформації з’явилася інформація щодо планів випуску в Україні структурованих іпотечних облігацій, в тому числі у газеті «Экономические известия» від 15 березня 2007 року №44 (577) і на сайті в Міжнародного іпотечного банку.

Враховуючи викладене, пропоную читачам обговорити це питання, запропонувавши свій погляд на нього.

Закон України «Про іпотечні цінні папери» (далі – Закон) передбачає прийняття багатьох підзаконних актів для випуску структурованих іпотечних облігацій (далі – СІО).

Необхідні для випуску звичайних іпотечних облігацій підзаконні акти вже прийняті, і випуск ВАТ АБ «Укргазбанк», м.Київ перших в Україні іпотечних облігацій тому яскраве підтвердження.

Щодо СІО, то Закон передбачає прийняття Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі – ДКЦПФР) таких підзаконних нормативних актів: Порядку, який би регламентував здійснення емісії СІО (частина 2 статті 4 Закону); Порядку формування єдиного іпотечного покриття для здійснення кількох випусків СІО з різними умовами випуску (частина 1 статті 19 Закону); Порядку скликання, проведення та прийняття рішення загальними зборами власників іпотечних облігацій (частина 7 статті 26 Закону);

Сайти в Інтернеті ДКЦПФР та розділ «Законодавство України» сайту Верховної Ради України, системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» станом на 7 травня 2007 року не містили тексти вказаних документів та відомості про їх прийняття, тому можна вважати, що на вказану дату вони відсутні.
Щодо інших підзаконних актів, а саме: Порядку унесення даних щодо реєстрації випусків і проспектів емісії іпотечних облігацій до окремого реєстру випусків іпотечних цінних паперів (стаття 4 Закону), Порядку ведення реєстру власників звичайних та структурованих іпотечних облігацій (стаття 22 Закону), то вони вже прийняті ДКЦПФР.

Крім цього заслуговує аналізу питання створення і діяльності емітента СІО – спеціалізованої іпотечної установи.

Формально стаття 18 Закону визначає що спеціалізована іпотечна установа (далі Установа) це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є придбання іпотечних активів (їх продаж у випадках, передбачених цим Законом і проспектом емісії) та випуск структурованих іпотечних облігацій у порядку, встановленому цим Законом.

У теорії та практиці створення і діяльності аналогів Установи (англійською мовою Special Purpose Vehicles, скорочено – SPV), однією із головних завдань її створення є зменшення ризиків, у тому числі банкрутства емітента SPV, у зв’язку з чим питання управління Установою і забезпечення бухгалтерського обліку та звітності набуває великої ваги.

На мій погляд, такої думки дотримуються і автори видань, які вийшли в Україні, а саме: аналітичний огляд №1 «Зміцнення системи іпотечного кредитування в Україні», підготовленому фахівцями та експертами з фінансових питань та іпотечного кредитування Лайф Андерсеном, Оленою Прокопович та Антоном Сергєєвим в межах виконання проекту «Встановлення правил та законодавства іпотечного ринку» за фінансової підтримки Програми технічної допомоги Європейського союзу для України, і підручник «Іпотечний ринок» – К.:Атіка,2006. В аналітичному огляді викладена думка проте, що банкрутство банку або небанківської установи, яке надало іпотечний кредит, не впливає на обслуговування боргу. Крім цього автори вважають що кредитний ризик (ризик неплатоспроможності позичальника), ризик дострокового повернення кредиту лежить на інвесторі – покупцю СІО. Автори підручнику вважають, що емітовані Установою СІО підпадають тільки під ризики іпотечних активів, що сек’юритизуються.

Якщо звернутися до досвіду наших сусідів, то у федеральному законі Російської Федерації «Об ипотечных ценных бумагах» знайдемо норму про те, що: 1) «ипотечный агент» – аналог Української Установи, не може мати штат працівників, 2) повноваження одноособового виконавчого органу «ипотечного агента» можуть бути передані комерційній організації, 3) ведення бухгалтерського обліку «ипотечного агента» повинно бути передане спеціалізованій організації, 4) комерційнійна організація, якій передані повноваження одноособового виконавчого органу «ипотечного агента» не може вести бухгалтерський облік такого «ипотечного агента», а спеціалізована організація, якій передано ведення бухгалтерського обліку «ипотечного агента», не може здійснювати ведення бухгалтерського обліку «ипотечного агента».

Український Закон лише встановив виключний вид діяльності Установи, незастосування до Установи вимог щодо достатності капіталу, ліквідності, ліцензування діяльності, надав право прийняття рішення про ліквідацію Установи суду, тобто фактично заборонив ліквідацію Установи по рішенню власника. Російський закон також встановив виключний вид діяльності «ипотечного агента» і не містить спеціальної норми щодо незастосування до «ипотечного агента» вимог щодо достатності капіталу, ліквідності, ліцензування діяльності, однак його системний аналіз дає можливість зробити висновок що такі вимоги не застосовуються до «ипотечного агента». Щодо обмежень права прийняття рішення про ліквідацію «ипотечного агента», то Російський закон його не містить, але на практиці, а саме у випадку створення аналогу Української Установи – російською мовою «открытого акционерного общества «ипотечная специализированная организация ГПБ-Ипотека» (далі – ОАО»ИСО ГПБ-Ипотека»), яке випустило перші в РФ цінні папери, власники частини акцій взяли на себе зобов’язання не приймати рішення про ліквідацію ОАО»ИСО ГПБ-Ипотека».

На мій погляд чинне законодавство України не передбачає можливості передачі повноважень управління фінансової установи іншій особі, що підвищує ризик корпоративних конфліктів Установи.

Питання бухгалтерського обліку Установи може бути вирішене відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», яка передбачає ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою.

Податкові питання також заслуговують на увагу. Так згідно податкового кодексу Російської федерації доходи ОАО»ИСО ГПБ-Ипотека» від уставної діяльності, у тому числі по заставним, не обкладаються податком на прибуток. На мою думку, закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає оподаткування доходу від статутної діяльності Установи, що не буде сприятливо впливати на її діяльність.

Певний час також знадобиться для придбання Установою іпотечних активів. В Україні відсутній обіг заставних, тому придбання іпотечних активів можливе шляхом укладання договорів уступки права вимоги. Сприятливим є невеликий розмір державного мита за нотаріальне посвідчення договорів відступлення права вимоги за іпотечними договорами – 0,01 відсотка вартості предмету іпотеки, зазначеної в іпотечному договорі, однак затрати часу на перевірку іпотечних кредитних договорів, договорів про іпотеку, підготовка і нотаріальне посвідчення договорів відступлення права вимоги, на мій погляд, будуть значними. Російське ОАО»ИСО ГПБ-Ипотека» сформувало іпотечне покриття шляхом придбання заставних на протязі короткого часу.

Таким чином можна зробити обґрунтований висновок про те, що в даний час випуск СІО можливий після прийняття відповідних підзаконних нормативних актів ДКЦПФР, і на випуск СІО будуть впливати вищеописані чинники.
Запрошую інших фахівців до обговорення.