Лихоманка світового фондового ринку рано чи пізно, але таки мала позначитися на банківській сфері України. І ось маємо: вересневі банківські ставки кредитування вже на 4-5% перевищують минулорічні показники. У самих фінустановах основною причиною вересневого збільшення процентних ставок по кредитам називають подальше подорожчання грошових ресурсів як в Україні, так і за кордоном.
Фінансова система України вже досить сильно інтегрована у світове співтовариство, тому наша банківська система вже не може ігнорувати процеси, що відбуваються на зовнішніх ринках. Якщо в усьому світі грошові ресурси стають важкодоступними і дорогими, то на нашому ринку це так само відображається. “У нас вартість іпотеки прямо залежить від ставок з депозитів. А так як ми нещодавно почали залучати вклади під більш високі відсотки, то і вартість іпотечних кредитів зросла пропорційно”, – розповідають про причини збільшення ставок співробітники банків.
Прогнози експертів теж невтішні: здешевлення кредитів в найближчі півроку чекати не варто, скоріше, навпаки – потрібно готуватися до її подальшого подорожчання. Однак найгірше те, що банкіри відзначають не тільки ріст відсотків за новими кредитними програмами й впровадження більш жорстких вимог до позичальників, але й прогнозують підвищення ставок за вже виданими позиками. За останні декілька місяців банківські клієнти вже повністю відчули “принадність” таких умов, а деякі вже отримали листи із сповіщенням про зростання процентної ставки.
Вибір у таких клієнтів невеликий:
1) терміново погасити кредит;2) платити за підвищеною ставкою;
3) позбавитися придбаного в кредит майна;
4) перекредитовуватися.
Причини зрозумілі: вітчизняним банкам, які не мають доступу до дешевих зарубіжних ресурсів, терміново потрібні гроші для вирішення проблем із ліквідністю й для видачі нових кредитів. Але якщо підвищення ставок за новими кредитами має вигляд закономірної реакції банкірів на подорожчання грошових ресурсів, то ті, хто оформив іпотеку раніше, не розуміють, чому тепер треба платити більше.
Зміна кредитного договору в однобічному порядку
Ухвалюючи рішення про підвищення ставок в однобічному порядку, банк апелює до підписаного клієнтом договору іпотеки. У переважній більшості таких договорів за кредитором закріплюється право змінювати процентну ставку, у тому числі й за минулий період. Спробуємо розібратися, наскільки правомірні такі дії банку.
Як правило, банківська установа не має права в однобічному порядку змінювати умови договору кредиту, у тому числі й розмір процентної ставки. Однак відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України банки можуть включати в договір кредиту додаткову умову, яка надає їм право за певних обставин в однобічному порядку змінювати розмір процентної ставки за кредитом.
Після 1 травня 1995 р. в угодах між комерційним банком і позичальником обов’язково передбачається коригування розміру процентної ставки залежно від зміни облікової ставки. Відомо, що кредитний договір є публічним, тобто його загальні умови мають бути єдиними для всіх. Таким чином, вплинути на індивідуальні (особливі) умови відносно конкретного клієнта банк не має права.
У типовому договорі іпотеки в одному із пунктів написано приблизно наступне: “Банк має право в однобічному порядку змінювати або доповнювати умови договору, направляючи за адресою позичальника лист із викладом змін і доповнень. Зміни набувають чинності з моменту їх прийняття рішенням відповідного органу банку”. Таким чином, банк може на свій розсуд змінювати умови договору. Здавалося б, з юридичної точки зору причепитися ні до чого – адже позичальник був ознайомлений із текстом договору і своїм підписом погодився з його умовами. Якщо громадянин підписав документ (прийняв такі умови договору кредитування), дії банку визнати незаконними не можна. У цій ситуації позичальнику доведеться погодитися з новими умовами або ж доводити в суді, що підстав для зміни процентної ставки не було. Відповідно до частини шостої статті 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки за своїми операціями. Отже, розмір процентної ставки за кредитом, а також порядок її сплати встановлюються банком і визначаються в кредитному договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту й пропозицій, які існують на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки Національного банку України й інших обставин.
Чинне законодавство не обмежує право банків на підвищення процентних ставок. Відповідно до статті 11 закону України “Про захист прав споживачів” кредитор (банк) може вказати в кредитному договорі, що процентна ставка по кредиту може змінюватися залежно від зміни дисконтної ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну процентної ставки по кредиту кредитор зобов’язаний повідомити споживача письмово протягом семи календарних днів від дня її зміни. Наголосимо, що без такого повідомлення будь-яка зміна процентної ставки є недійсною. Таким чином, підстави для зміни процентної ставки вичерпним переліком не обмежені, що може призвести до зловживань із боку банку.
Відповідно до Закону України “Про фінансові послуги й фінансове регулювання ринку фінансових послуг”, у кредитному договорі має бути вказана сума кредиту, строк, процентна ставка, мета кредиту, а також порядок зміни або припинення дії договору. Таким чином, процентна ставка є однією з істотних умов договору, а право банку в однобічному порядку змінювати умови можна трактувати як обмеження прав позичальника. Зміна процентної ставки як одного з основних пунктів договору має відбуватися за погодженням з обома сторонами, причому обидві мають підтвердити своїм підписом згоду з такими змінами.
На практиці ж зміни набувають чинності з моменту їхнього прийняття банком, а клієнтові направляється лист, причому відсутність реакції на такий лист розцінюється як згода. Як нам відомо, у вітчизняній судовій практиці такі прецеденти зустрічаються дуже рідко. Але у випадку банківського свавілля позичальник має всі шанси відстояти свої права в суді, особливо якщо банк підняв ставку до необґрунтованих меж.
Про рефінансування кредиту в іншому банку
Найбільш розумно в цій ситуації просто перекредитуватися. Це дає можливість достроково припинити договірні відносини з банком, який видав кредит, за рахунок коштів, отриманих в іншому банку. Така послуга надається майже всіма великими банками України. Перекредитування дозволяє клієнтові взяти кредит в іншому банку на більш вигідних умовах, а також пролонгувати термін виплати кредиту. Обов’язкова умовою для надання послуги перекредитування – відсутність у позичальника прострочених зобов’язань по виплаті кредиту.
Перед тим, як скористатися цією послугою, клієнту слід зробити власні розрахунки вигідності такої дії, оскільки не завжди перекредитування дозволяє досягти бажаної мети здешевлення кредиту, адже деякі банки встановлюють комісію за дострокове погашення кредиту протягом певного терміну. Крім того, при оформленні кредиту в іншому банку клієнту доведеться знову сплатити вартість нотаріальних послуг за оформлення договору, а також банківські комісії.
Для здійснення перекредитування правові перешкоди не існують. При перекредитуванні йдеться не про зміну умов іпотечного договору, а про дострокове припинення договірних зобов’язань перед попереднім банком на умовах, передбачених договором.
Згідно зі ст. 531 Цивільного кодексу України боржник має право виконати своє зобов’язання достроково, якщо інше не встановлене договором. Із зрозумілих причин банки не обмежують клієнтів від дострокового виконання своїх зобов’язань, однак іноді встановлюють комісію за дострокове погашення кредиту протягом певного терміну від дня укладання кредитного договору.
Саме рефінансування кредиту в іншому банку – найбільш оптимальний спосіб уникнути підвищення процентної ставки. Але не варто забувати про додаткові витрати – комісії за оформлення й видачу кредиту, а також повторну оцінку заставного майна, якщо в цьому є необхідність. Тому рефінансування вигідне лише тоді, якщо різниця в процентних ставках за новим і старим кредитом складе понад 2–3% річних. Але ефективнішим є правильний вибір банку, комерційні умови якого припускають зміну процентної ставки тільки в одному випадку – зміна дисконтної ставки НБУ, і містять механізм цієї зміни.
Автор – Геннадій ПАМПУХА
Джерело – “Правовий тиждень” (№ 39, 23-29 вересня 2008)